поверхово
ПОВЕРХО́ВО.
1. Присл. до поверхо́вий² 2.
Раптом до нашої кімнати, .. не увійшов, а майже вскочив немолодий уже чоловік з тої категорії напівінтелігентів, котрі наспіх хапають поверхово всякі новини, але їхній мозок не годен швидко перетравити почуте або прочитане і через те вони часто вскакують у халепу й стають смішними, самі того не помічаючи (Б. Антоненко-Давидович);
І лиш недавно почав здогадуватись, як взагалі рідко ми намагаємося зрозуміти когось. Ні, він таки дещо розумів у людях, одначе поверхово, неглибоко (Ю. Мушкетик);
Питання про впливи на письменника інших письменників у наших критиків займає чогось переднє місце, хоч розв'язують вони його, на мій погляд, дуже поверхово (С. Васильченко);
Я зрозумів тепер, що Заруба не поверхово, а глибоко розуміється в сільському господарстві (В. Кучер).
2. присл., діал. Зовні.
Він чув себе легким і хоч поверхово спокійним (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)