повестися

ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹.

ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док.

1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним.

[Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: – товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування! (Леся Українка);

Викосити леваду – то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський).

2. розм. Те саме, що завести́ся 1; появитися.

Через який-небудь рік повелися поросята, утята, різного заводу кури (Л. Яновська);

Між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (П. Тичина).

3. кому і без дод., безос., розм. Пощастити, вдатися.

З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І. Нечуй-Левицький);

До переміни місць такі охочі Всі ті, кому в житті не повелось (Є. Плужник).

4. розм. Завести приятельські, доброзичливі стосунки з ким-небудь.

З ледарем поведешся – горя наберешся (прислів'я);

Якщо з поетом уже повелася, – Я тобі [пташко] дам і пшениці, й водиці (А. Малишко).

5. розм. Почати відбуватися, здійснюватися; розпочатися.

В одній збірній компанії .. повелася розмова не дуже приємна обом друзям (Леся Українка);

“Війна” поміж хлоп'яками .. повелася в Васильовськім затоні з давніх-давен (О. Ільченко).

6. діал. Піти (з ким-небудь).

Ой кумася, ой кумася меду напилася, А кум куму за рученьку, кума повелася (з народної пісні).

7. рідко. Пас. до повести́1 2.

– Там же до жолоба коней, хлопці! Я сінця вкинув їм. – І далі про себе наче: – А після вечері на луки поведуться... (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. повестися — повести́ся 1 дієслово доконаного виду дотримуватися певної поведінки повести́ся 2 дієслово доконаного виду стати звичаєм безос. повести́ся 3 дієслово доконаного виду пощастити безос.  Орфографічний словник української мови
2. повестися — Пове́стися, пово́дитися. 1. безособ. Вестися, провадитися (про справи, добробут, тощо). У нашій читальні добре ся поводить, сходять ся ґазди і читають книжки і ґазети (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. повестися — I див. поводитися I. II -едуся, -едешся, док. 1》 безос., розм.Увійти в звичай, стати звичним. 2》 розм. Те саме, що завестися 1); появитися. 3》 кому і без додатка, безос., розм. Пощастити, вдатися. 4》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повестися — Повести́ся, -веде́ться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повестися — Дусь, -дешся, док. 1. Погодитись на щось непевне. І для чого я повівся на цю справу? 2. Повірити у брехню. Мені налапшали, а я, як останній дурень, повівся.  Словник сучасного українського сленгу
6. повестися — I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док.  Словник синонімів української мови
7. повестися — ПОВЕСТИ́СЯ¹ див. пово́дитися¹. ПОВЕСТИ́СЯ², еду́ся, еде́шся, док. 1. безос., розм. Увійти в звичай, стати звичним. [Олімпіада Іванівна:] І що то тепер повелось: — товариш, товаришка! По-моєму, жінка жінкою, а мужчина мужчиною; яке там товаришування! (Л.  Словник української мови в 11 томах
8. повестися — Повестися, -ведеться гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. І. 15. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424.  Словник української мови Грінченка