повидну
ПОВИ́ДНУ, присл., розм.
Те саме, що по-ви́дному.
Коли заснув [Прокопій] – не помітив, але прокинувся вже зовсім повидну (Ю. Збанацький);
О Києве! Ти ідеали віри Старої нам в ділах нових являєш, Що поночі снували суєвіри, Ти повидну утоком затикаєш (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)