повикопувати

ПОВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Викопати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.

Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (І. Нечуй-Левицький);

Ферми моєї не викорчуєш, а решту хоч усе повикопуй та повіднось! Перенось дерева на острів, тягни туди хлів, тин, усе тягни! (О. Гончар).

2. Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін.

Повикопували [ніжинські міщани] в землі здоровеннії печі (П. Куліш);

Повикопувати канави;

Фізично він був як дуб! Та він же сам, своїми руками повикопував ями біля театру ім. Франка, посадив дерева (Остап Вишня).

3. перен., розм. Докладаючи зусиль, знайти, вишукати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

З того, що вони [редактори] відкидали як непотрібне і чого не встигли знищити (як, приміром, знищили Федьковичеве “Посланіє”), пізніші покоління повикопували такі перли, як твори Руданського (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. повикопувати — повико́пувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикопувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викопати все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін. Повикопувати канави. 3》 перен., розм. Докладаючи зусиль, знайти, вишукати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повикопувати — ПОВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викопати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (Н.-Лев., І, 1956, 260). 2. Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. повикопувати — Повикопувати, -пую, -єш гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі. Левиц. І. 407.  Словник української мови Грінченка