погейкувати
ПОГЕ́ЙКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Гейкати не дуже голосно або час від часу.
Той білий [чоловік] пасе – ще й погейкує на худібку (М. Коцюбинський);
Пустив [Остап] воли і сам іде та тільки погейкує (А. Головко).
2. на кого, перен. Те саме, що покри́кувати 2.
Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги, погейкував на слуг (О. Ільченко);
Тим часом Корж блукав по корівнику, як завжди, стримано погейкуючи на доярок (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)