погинути

ПОГИ́НУТИ див. погиба́ти.

Значення в інших словниках

1. погинути — поги́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погинути — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
3. погинути — див. погибати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погинути — Поги́нути, -ги́ну, -ги́неш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. погинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. погинути — ПОГИ́НУТИ див. погиба́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. погинути — Погинути, -ну, -неш гл. Погибнуть. Загубив Данило жінку, да й сам погинув. МВ. І. 158. Як би Бог слухав пастуха, то давно б погинуло стадо. Ном. № 4124. Як із Низу тихий вітер повіне, вся ваша жидівська сторожа погине. ЗОЮР. І. 60.  Словник української мови Грінченка