погнутися
ПОГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Набути зігнутої, дугоподібної форми під дією чого-небудь.
Вже ми за саму стволину [від рушниці] борюкаємося. І стволина вже погнулася, а він не пускає (Г. Хоткевич);
Лагутін так стискує поручні палуби, що, здається, вони зараз погнуться (О. Донченко);
// Прогинаючись під дією ваги, удару і т. ін., стати нерівним, викривитися; ввігнутися.
В здоровій залі два кутки осіли. Підлога погнулась і пожолобилась (І. Нечуй-Левицький);
Довго рубалися вони! І наплічники і нагрудники погнулися в обох від ударів (О. Довженко);
* Образно. [Храпко:] І чого б воно? Бачиться, й перо міцно держу, і руки не трусяться, а стрічки.., – і сюди, й туди погнулися (Панас Мирний);
// Перехилитися, перегнутися.
Устав [Марусяк] – і якось погнувся увесь на один бік (Г. Хоткевич);
// Схилити верхню частину; нахилитися.
Соком колосся наллється, Повне вагою додолу погнеться (Я. Щоголів);
Тополі на Збручі погнулися з чорних досад (А. Малишко).
2. перен. Піддатися чому-небудь, втратити стійкість.
Погнутися під впливом обставин.
Словник української мови (СУМ-20)