погін

ПОГІ́Н, го́ну, ч., рідко.

Те саме, що шви́дкість 1.

Поїзд, зітхаючи, притишував погін (І. Микитенко);

На повному погоні зупиняє коня юний партизан Михайло (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. погін — погі́н іменник чоловічого роду швидкість рідко  Орфографічний словник української мови
2. погін — -гону, ч., рідко. Те саме, що швидкість 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погін — по́гін швидкість ◊ повним погоном на повній швидкості (ст): Пробило одинадцять на вежі Бернардинського костела, і Дусько, чи радше Богдан Ґаран, був якраз на середині невеликого скверика, що простягнувся серед площі, коли з вулиці ліворуч вискочило повним погоном кілька сірих відкритих авт (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. погін — ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Н розм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо).  Словник синонімів української мови
5. погін — ПОГІ́Н, го́ну, ч., рідко. Те саме, що шви́дкість 1. Поїзд, зітхаючи, притишував погін (Мик., II, 1957, 397); На повному погоні зупиняє коня юний партизан Михайло (Ю. Янов., IV, 1959, 259).  Словник української мови в 11 томах
6. погін — Погін, -го́ну м. 1) Скорость движенія. Як тілько трохи пущу погону (у млині), то зараз і зломиться. 2) ? Сонце то ховалось, то знов випливало із-за високих скель, а вони, величаві, темними погонами мережили світлий і гладкий, як скло, Дніпр. Стор. II. 142.  Словник української мови Грінченка