поденний
ПОДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який провадять, здійснюють день у день, щодня; щоденний.
Поденний розрахунок за роботу;
// Яким оцінюють, оплачують кожен відпрацьований день.
– Опріч поденної ціни, я тебе й награжу [нагороджу] за твою правду (Г. Квітка-Основ'яненко);
// у знач. ім. поде́нне, ного, с. Плата за кожен відпрацьований день.
– Чи не знаєте, що ся фабрика не приносить мені майже ніякого зиску .. І відки я приходжу до того підвищувати вам поденне? З яких капіталів? (І. Франко).
2. Оплачуваний за кількістю відпрацьованих днів.
Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хто зна, як би Мартоха прожила з дрібними дітьми (Леся Українка);
Маркові іноді щастило влаштуватись на поденну роботу (І. Цюпа);
// у знач. ім. поде́нна, ної, ж.; поде́нне, ного, с., розм. Звичайно тимчасова, сезонна робота, оплачувана за кількістю відпрацьованих днів.
Ніщо не могло зробити їй [Маланці] більше приємності, як горсточка насіння, випрохана в путящої хазяйки або зароблена на поденному (М. Коцюбинський);
Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Б. Грінченко).
3. Який виконує роботу (звичайно тимчасову, сезонну), оплачувану за кількістю відпрацьованих днів.
Тамтой був поденним робітником (Ірина Вільде);
Самі [брати Павлюки] працювали, як скажені, і заливали сала за шкуру “строковим” і поденним наймитам (Є. Кравченко);
// у знач. ім. поде́нний, ного, ч.; поде́нна, ної, ж. Людина, яка виконує роботу, оплачувану за кількістю відпрацьованих днів.
[Лукерія Степановна (гука):] Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді; думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну? (М. Кропивницький);
– Думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну? (М. Кропивницький);
* У порівн. – Не можу я так жить, – кричав Юхим Барило, – щоб мене кидали з роботи на роботу, як поденного! Я хочу буть на постійній (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)