подзюрити

ПОДЗЮРИ́ТИ, и́ть, док., розм.

Почати дзюрити;

// безос.

Он знов крізь стелю подзюрило (Сл. Б. Грінченка);

// Полити сильно (про дощ).

А тут знов подзюрив дощ (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. подзюрити — подзюри́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подзюрити — -ить, док., розм. Почати дзюрити. || безос. || Полити сильно (про дощ).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подзюрити — ПОДЗЮРИ́ТИ, и́ть, док., розм. Почати дзюрити; // безос. Он знов крізь стелю подзюрило (Сл. Гр.); // Полити сильно (про дощ). А тут знов подзюрив дощ (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. подзюрити — Подзюри́ти, -рю́, -ри́ш гл. Полить струей. Он знов крізь стелю подзюрило. О сильномъ дождѣ: полить. А тут. знов подзюрив дорщ. О. 1862. І. 59.  Словник української мови Грінченка