подибати

ПОДИ́БАТИ¹, аю, аєш, док., розм.

Піти, насилу переставляючи ноги.

Подибала стара мати Доню в полі доганяти... (Т. Шевченко);

Спотикаючись об сухі грудки босими ніжками, Василько подибав назад додому (П. Панч).

ПОДИ́БАТИ² див. поди́бувати.

Значення в інших словниках

1. подибати — поди́бати 1 дієслово доконаного виду піти, важко переставляючи ноги розм. поди́бати 2 дієслово доконаного виду помітити; зустріти; натрапити  Орфографічний словник української мови
2. подибати — I -аю, -аєш, розм. Док. до дибати. II див. подибувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подибати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
4. подибати — ПОДИ́БАТИ¹, аю, аєш, розм. Док. до ди́бати. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… (Шевч., І, 1951, 391); Спотикаючись об сухі грудки босими ніжками, Василько подибав назад додому (Панч, II, 1956, 153). ПОДИ́БАТИ² див. поди́бувати.  Словник української мови в 11 томах
5. подибати — Подибати, -баю, -єш гл. 1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати. Шевч. 397. 2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле. ЕЗ. V. 211.  Словник української мови Грінченка