подовбати

ПОДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., що, рідше кого.

1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, зробити в ньому заглибини, вм'ятини, дірки в багатьох місцях;

// Ударяючи дзьобом, пошкодити в багатьох місцях усе або багато чого-небудь (про птахів).;

// перен. Укрити ямками, заглибленнями в багатьох місцях, зробити нерівним (обличчя).

2. Довбати якийсь час.

Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе, чи ящірка зелена Зашелестить в кущі – вона, мов тороплена. Шукає матері, дрижить, втіка... (П. Гулак-Артемовський).

3. перен., розм. Влучати з гармати, кулемета і т. ін. в яку-небудь ціль якийсь час.

– Наче стріляють десь?.. – Не бійся! То наші. То я їх покликав, щоб вони станцію подовбали (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. подовбати — подовба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подовбати — -аю, -аєш і рідше подовбти, -бу, -беш, док., перех. 1》 Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, зробити в ньому заглибини, вм'ятини, дірки в багатьох місцях. || Ударяючи дзьобом, пошкодити в багатьох місцях усе чи багато чого-небудь (про птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подовбати — ПОДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, зробити в ньому заглибини, вм’ятини, дірки в багатьох місцях; // Ударяючи дзьобом...  Словник української мови в 11 томах
4. подовбати — Подовба́ти, -ба́ю, -єш гл. Поковырять.  Словник української мови Грінченка