Словник української мови у 20 томах

подражнити

ПОДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, док., кого, розм.

1. Сказати або зробити що-небудь з наміром роздратувати, розсердити.

– Я таки часом шила. – На годинах “рукоділля”, як була ще гімназисткою? – подражнила її знову сестра (Леся Українка).

2. Навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів якийсь час; подратувати, подрочити.

Подражнити сусідських собак.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. подражнити — подражни́ти дієслово доконаного виду подратувати розм.  Орфографічний словник української мови
  2. подражнити — -дражню, -дражниш, док., перех., розм. 1》 Сказати або зробити що-небудь із наміром роздратувати, розсердити. 2》 Дражнити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подражнити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. подражнити — ПОДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, док., перех., розм. 1. Сказати або зробити що-небудь з наміром роздратувати, розсердити. — Я таки часом шила. — На годинах «рукоділля», як була ще гімназисткою? — подражнила її знову сестра (Л. Укр., III, 1952, 746). 2. Дражнити якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
  5. подражнити — Подражнити, -ню́, -ниш гл. Подразнить.  Словник української мови Грінченка