подратувати
ПОДРАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.
1. Якись час навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів.
[Галина:] Вже й смерка, а Максима й досі немає? Невже за те розгнівався, що вчора трохи його подратувала? (М. Кропивницький);
[Ольшанський:] Яка нудьга... Хоч би прийшов Кезгайло, Подратували б дурня хоч цього... (І. Кочерга).
2. Навмисно ви́кликати в кого-небудь незадоволення, досаду, злість; роздратувати.
– Дався узнаки німець? Спробував економії? – хотіла подратувати Пріська чоловіка (Л. Яновська);
– Подобається мені ота, що все губи лиже, – каже Корній, коли хоче подратувати дружину (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)