поетизувати
ПОЕТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш.
1. недок. і док.,що, рідше кого і без прям. дод. Уявляти, зображати кого-, що-небудь у прикрашеному, поетичному вигляді; поетично сприймати кого-, що-небудь.
[Хоростіль:] Сам ваш вид, сам ваш голос додає мені енергії, смілости [смілості] і відваги .. [Юлія:] Поетизуєте занадто. Творите собі в фантазії чудові образи, любите ті образи, впиваєтеся ними, а потому, коли маєте при собі живу людину з її хибами, приходить розчаровання [розчарування], приходить розлад між ідеалом і дійсністю (І. Франко);
На батьківщині великого поета [Т. Шевченка] всяко поетизують дерево, шанують і люблять його, як пісню (І. Волошин).
2. недок., без прям. дод., діал. Складати вірші, поезії; віршувати.
– Ну, так що ж ти пишеш? Може ти поетизуєш? (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)