пожадливість

ПОЖА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. пожа́дливий.

Пожадливість до знання; Земле-землице, .. ми, в пожадливості своїй, хочемо узяти від тебе побільше (І. Цюпа);

І знов задумався Сагайдачний, дивуючись, як поєднується в одній особі така пожадливість з високими культурними потребами (З. Тулуб).

○ (1) З пожа́дливістю:

а) з напруженою увагою, з інтересом (читати, слухати і т. ін.).

Орися звеліла принести його [папірець] їй й з пожадливістю почала читати (М. Старицький);

б) з ненаситністю (їсти, пити, брати собі що-небудь і т. ін.).

Олесь глянув на індійця. Той уже доїв коржа і з пожадливістю голодної людини висипав з долоні в рот останні крихти (Ю. Бедзик);

В революцію вже не треба було платити за ліс, і він [Січкар] валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пожадливість — пожа́дливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пожадливість — -вості, ж. Властивість за знач. пожадливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожадливість — ПОЖА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пожа́дливий. Пожадливість до знання; Земле-землице,.. ми, в пожадливості своїй, хочемо узяти від тебе побільше (Цюпа, Краяни, 1971, 28); І знов задумався Сагайдачний, дивуючись...  Словник української мови в 11 томах
4. пожадливість — Пожадливість, -вости ж. Вожделѣніе, похоть, жадность. Левч. 38.  Словник української мови Грінченка