позависати

ПОЗАВИСА́ТИ, а́є, а́ємо, аєте, док.

1. Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чомусь, повиснути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Снігу було вище колін; він лежав важкою ковдрою на землі і позависав мохнатими бровами на гіллі дерев (І. Сенченко).

2. Затриматися, повиснути в повітрі, в просторі над землею (про багатьох птахів, комах і т. ін.).

Жайворонки позависали в небі, ллють живе срібло, тріпочуть (П. Оровецький).

3. чим. Закритися чим-небудь у багатьох місцях.

Ой давно, давно в дому й не була, Та вже тая та й доріженька терном заросла.., пилом припала, Червоною та калиною позависала (Сл. Б. Грінченка).

4. перен., розм. Надовго затриматися в якомусь місці (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Більшість машин позависали на митниці.

Значення в інших словниках

1. позависати — позависа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позависати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чомусь, повиснути (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 Затриматися, повиснути в повітрі, у просторі над землею (про багатьох птахів, комах і т. ін.). 3》 чим. Закритися чим-небудь у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позависати — ПОЗАВИСА́ТИ, а́є, а́ємо, аєте, док. 1. Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чомусь, повиснути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).  Словник української мови в 11 томах
4. позависати — Позависа́ти, -са́ю, -єш гл. Быть завѣшеннымъ многимъ. Досі тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною позависала. Чуб. V. 753.  Словник української мови Грінченка