позагвинчувати

ПОЗАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., що.

Загвинтити все або багато чого-небудь.

А Петру тим часом позачиняв віконниці, позагвинчував прогоничі, підпер хвіртку (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. позагвинчувати — позагви́нчувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позагвинчувати — -ую, -уєш, док., перех. Загвинтити все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позагвинчувати — ПОЗАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Загвинтити все або багато чого-небудь. А Петру тим часом позачиняв віконниці, позагвинчував прогоничі, підпер хвіртку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 109).  Словник української мови в 11 томах