позад

ПОЗА́Д¹, присл.

Ззаду, за ким-, чим-небудь.

Офіцер гукнув на фельдфебеля. Той вислав пару москалів і, ставши один вперед, другий позад – повели вони Хомку шляхом на місто (Панас Мирний).

ПОЗА́Д², прийм., з род. в.

1. Уживається при вказуванні на предмет, особу, ззаду яких, на певній відстані від яких відбувається дія.

Нагнувся [Гонта], два трупи Невеликих взяв на плечі І, позад базару, Через мертвих переступа, Криється в пожарі За костьолом (Т. Шевченко);

Позад його щось зашелестіло (І. Нечуй-Левицький);

Зиркаю я довкола, виджу, іде позад мене якийсь панок (І. Франко);

Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (О. Гончар).

2. Уживається при вказуванні на предмет, особу: а) за якими, по другий бік яких хто-, що-небудь перебуває, знаходиться або щось розміщене.

Значення в інших словниках

1. позад — поза́д 1 прислівник незмінювана словникова одиниця поза́д 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. позад — I присл. Ззаду, за ким-, чим-небудь. II прийм. з род. в. 1》 Указує на предмет, особу, ззаду яких, на певній відстані від яких відбувається дія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позад — ЗЗА́ДУ (із задньої сторони, зворотного боку, із спини), ІЗЗА́ДУ, ПОЗА́ДУ, ПОЗА́Д, ПОЗАТИ́ЛЛЮ діал. Світло прожекторів.. ззаду освітлює колишнього матроса (Ю. Яновський); Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (О.  Словник синонімів української мови
4. позад — Поза́д кого, чого, прийм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позад — ПОЗА́Д¹, присл. Ззаду, за ким-, чим-небудь. Офіцер гукнув на фельдфебеля. Той вислав пару москалів і, ставши один вперед, другий позад — повели вони Хомку шляхом на місто (Мирний, IV, 1955, 201). ПОЗАД², прийм. з род. в.  Словник української мови в 11 томах
6. позад — Позад нар. Позади. Пливе позад завзятий Гамалія. Шевч. 61.  Словник української мови Грінченка