позакопувати

ПОЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.

1. Зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

– Швидко весь свій рід [сойок] покличу 1 сю жолудь глупу .. Позакопуємо в землю, Щоб і слід затерся! (І. Франко);

– Позакопувати! – вказав нагайкою осавул на купу порубаних (О. Гончар);

– Я стовпи позакопував. Натягнете дріт – і готово (Є. Гуцало).

2. Закріпити одним кінцем у викопаному заглибленні.

Значення в інших словниках

1. позакопувати — позако́пувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позакопувати — -ую, -уєш, док., перех. Закопати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позакопувати — ПОЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закопати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Швидко весь свій рід [сойок] покличу 1 сю жолудь глупу.. Позакопуємо в землю, Щоб і слід затерся! (Фр., XIII, 1954, 327); — Позакопувати!...  Словник української мови в 11 томах
4. позакопувати — Позако́пувати, -пую, -єш гл. Закопать (многое, многихъ). Біля замку позакопували (броню). Стор. МПр. 110. Я знаю, де запорожські скарби позакопувані. КС. 1883. І. 32.  Словник української мови Грінченка