позапалювати

ПОЗАПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

1. Ви́кликати горіння всього або великої кількості чого-небудь, у багатьох місцях.

Панько позастромлював у попровірчувані дірки патрони. – Ну, хлопці, – гайда в цебер! Я зараз позапалюю ґноти (Б. Грінченко).

2. Почати курити сигарети, цигарки, люльки і т. ін. (про всіх або багатьох).

Молоді паничі позапалювали цигарки (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. позапалювати — позапа́лювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позапалювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Запалити все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 Почати палити цигарки, люльки і т. ін. (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позапалювати — ПОЗАПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Запалити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Панько позастромлював у попровірчувані дірки патрони. — Ну, хлопці, — гайда в цебер! Я зараз позапалюю гноти (Гр., І, 1963, 369).  Словник української мови в 11 томах
4. позапалювати — Позапалювати, -люю, -єш гл. Зажечь, поджечь (во множествѣ). Свічі позапалювані. Грин. ІІІ. 147.  Словник української мови Грінченка