позасипати

ПОЗАСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док.

1. що. Заси́пати, заповнити чимсь усе або багато чого-небудь.

Став [брат] молотить .. Позасипав повнісінькі закроми (О. Стороженко).

2. кого, що. Заки́дати чимсь усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Сніг позасипав стежки, дороги (В. Гжицький);

[Степан:] Наша частина першою увійшла в Софію .. Бійців квітами позасипали (О. Корнійчук);

// безос.

[Гусейн:] Ти ж бачиш, Пашо: ми з тобою вдвох Всю ніч ходили, бігали, повзли, Та всі сліди позасипало снігом... (Л. Дмитерко).

ПОЗАСИПА́ТИ² і ПОЗАСИНА́ТИ, а́ємо, а́єте розм. ПОЗАСИПЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте, док.

Заснути (про всіх або багатьох).

Усі незчулись, як позасипали дуже міцним сном (І. Нечуй-Левицький);

Місяць вийшов вище на небо .. Позасинали [люди] в хатах (Ю. Яновський);

Але коли прийшла ніч і Ворони позасипляли в своїх гніздах, тоді вилітали Сови зі своєї печери (І. Франко).

ПОЗАСИПА́ТИ³, а́ємо, а́єте, док.

Заспати (про всіх або багатьох).

Настя, вийшовши на двір і глянувши по улиці, не забачила нігде нікого. – Чи рано, чи позасипали? – подумала вона (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. позасипати — позасипа́ти 1 дієслово доконаного виду засипати чимсь позасипа́ти 2 дієслово доконаного виду заснути — про багатьох діал. позасипа́ти 3 дієслово доконаного виду заспати — про багатьох  Орфографічний словник української мови
2. позасипати — I -аю, -аєш, док., перех. 1》 Засипати, заповнити чимсь усе чи багато чого-небудь. 2》 Закидати чимсь усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. || безос. II і позасинати, -аємо, -аєте і діал. позасипляти, -яємо, -яєте, док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позасипати — ПОЗАСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Заси́пати, заповнити чимсь усе або багато чого-небудь. Став [брат] молотить.. Позасипав повнісінькі закроми (Стор., І, 1957, 33). 2. Заки́дати чимсь усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах
4. позасипати — Позасипа́ти, -па́ю, -єш гл. 1) Засыпать (во множествѣ). 2) Заснуть (о многихъ). Діточки позасипають. Чуб. V. 795.  Словник української мови Грінченка