позаставляти

ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., що.

Зайняти чимось усе або багато чого-небудь.

Позаставляти столи стравами.

ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ² і ПОЗАСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.

Віддати в заставу все або багато чого-небудь.

[Шаповал:] Коли б було знаття, що земля так раптом піде вгору, голови і тельбухи треба було позаставлять та купить (М. Кропивницький);

Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві (Сл. Б. Грінченка);

Пропив і худобу всю, позастановляв, що можна було (Сл. Б. Грінченка).

ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, док., кого, із інфін., рідше із спол. щоб, аби, розм.

Примусити всіх або багатьох.

Позаставляв робити діло.

Значення в інших словниках

1. позаставляти — позаставля́ти 1 дієслово доконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити позаставля́ти 2 дієслово доконаного виду віддавати в заставу позаставля́ти 3 дієслово доконаного виду примусити розм.  Орфографічний словник української мови
2. позаставляти — I -яю, -яєш, док., перех. Зайняти чимсь усе чи багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами. II -яю, -яєш, док., перех. Віддати в заставу все чи багато чого-небудь. III -яю, -яєш, док., перех., з інфін., рідше зі спол. щоб, аби, розм. Примусити всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаставляти — ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., перех. Зайняти чимсь усе або багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами. ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех. Віддати в заставу все або багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. позаставляти — Позаставля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Заставить (во множествѣ). 2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка