поздоровшати

ПОЗДОРО́ВШАТИ, аю, аєш.

Док. до здоро́вшати.

Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (І. Нечуй-Левицький);

[Кряж:] За цих два місяці, що ми тут, то я аж той... ніби поздоровшав (М. Зарудний);

* Образно. – Віриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюсь тепер: як міг до такої ганьби .. дожитись? (О. Гончар);

// Одужати від хвороби; поправитися.

[Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. поздоровшати — поздоро́вшати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поздоровшати — -аю, -аєш. Док. до здоровшати. || Одужати від хвороби; поправитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поздоровшати — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
4. поздоровшати — Поздоро́вшати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поздоровшати — ПОЗДОРО́ВШАТИ, аю, аєш. Док. до здоро́вшати. Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев., II, 1956, 230); [Кряж:] За цих два місяці, що ми тут, то я аж той… ніби поздоровшав (Зар., Антеї, 1962, 228); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. поздоровшати — Поздоро́вшати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться здоровѣе. Г. Барв. 13. Він мені каже не їсти того й того, а я на злість наїмся та поздоровшаю. Левиц. І. 136.  Словник української мови Грінченка