позживати

ПОЗЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Перебороти, викоренити все або багато чого-небудь.

2. кого. Зжити, вижити всіх або багатьох.

3. що, розм. Прожити (вік, життя і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Ми з бабою вік позживали (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. позживати — позжива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позживати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Перебороти, викоренити все чи багато чого-небудь. 2》 Зжити, вижити всіх чи багатьох. 3》 розм. Прожити (вік, життя і т. ін.) (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позживати — ПОЗЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Перебороти, викоренити все або багато чого-небудь. 2. Зжити, вижити всіх або багатьох. 3. розм. Прожити (вік, життя і т. ін.) (про всіх або багатьох). Ми з бабою вік позживали (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. позживати — Позживати, -ва́ємо, -єте гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка