позив

ПОЗИ́В, у, ч.

Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь.

Типовою ознакою цього захворювання [дизентерії] є тенезми – болісні позиви до випорожнення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. позив — пози́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. позив — ПОЗИВ – ПОЗОВ Позив, -у. Відчуття переважно фізіологічної потреби: позив до блювоти. Позов, -у. Звертання до суду з вимогою захисту цивільних прав; цивільна судова справа: подати позов, відмовити у позові, зустрічний позов, розглянути позов.  Літературне слововживання
3. позив — -у, ч. Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позив — 1. (мед.) потяг до 2. це скарга судова  Словник чужослів Павло Штепа
5. позив — ПОЗИ́В, у, ч. Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь. Типовою ознакою цього захворювання [дизентерії] є тенезми — болісні позиви до випорожнення (Хвор. дит. віку, 1955, 89).  Словник української мови в 11 томах