позитивізм
ПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч.
1. Філософський напрям, заснований у 30-х роках XIX ст., який виходить з того, що все справжнє (позитивне) знання – сукупний результат спеціальних наук; наука, згідно з позитивізмом, не потребує ніякої філософії, що стоїть над нею.
2. заст. Ставлення до дійсності, яке виходить з досвіду, фактів.
△ (1) Логі́чний позитиві́зм – одна з течій неопозитивізму, суть якої полягала у прагненні поєднати емпіризм, базований на принципі верифікації, з методом логічного аналізу наукового знання; виник у XX 20-х роках, XX 60-років як самостійний напрям не існує.
Словник української мови (СУМ-20)