позмітати

ПОЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Змести з якоїсь поверхні все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

– І де та нечисть набралась на полу! – крикнув Кайдаш .. – Лавріне! Візьми віника та позмітай оту погань (І. Нечуй-Левицький);

Целя .. позмітала пил із столика, з пари крісел (І. Франко);

Вітри позмітали сніг, чорніли голі, незатишні скелі (О. Донченко);

* Образно. Світанок позмітав з неба зорі (М. Трублаїні).

2. Змівши, зібрати, згребти в одну купу все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. позмітати — позміта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позмітати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Змести з якоїсь поверхні все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 Змівши, зібрати, згребти в одну купу все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позмітати — ПОЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Змести з якоїсь поверхні все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — І де та нечисть набралась на полу! — крикнув Кайдаш.. — Лавріне! Візьми віника та позмітай оту погань (Н.-Лев., II, 1956, 353); Целя..  Словник української мови в 11 томах
4. позмітати — Позміта́ти, -та́ю, -єш гл. Сместь (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка