познаходити
ПОЗНАХО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Відшукавши, виявити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Микола пішов по селі, познаходив старих знайомих людей, своїх перевесників, почав про все розпитувать (І. Нечуй-Левицький);
На другий день, коло полудня, набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття й пов'язали всіх, хто був у хаті (М. Коцюбинський);
На всякий випадок я зібрав у торбу всі свої книжки, познаходив онучі і все поклав біля себе напоготові (І. Микитенко);
// Підшукати, добрати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
Фольклорні болгарські праці сьогодні посилаю Вам .. Постараюсь познаходити і російські праці і пришлю Вам їх заголовки, а як буде можна, то й самі книжки (Леся Українка);
Сполохалась Варвара, стала чепуритися, а з нею й жінки. Найкращі плаття і пальта повдягали, найдорожчі подарунки воїнам познаходили (В. Кучер).
2. Побачити, виявити, помітити десь усе або багато чого-небудь.
Люди, як звичайно, по дорозі до тої далекої мети познаходили богато [багато] дечого такого, що довело їх до забуття властивої мети (І. Франко);
Федора Лук'яновича застав [Олекса] за дивним заняттям. Той розкладав на ганку старі коси, мідні монети .. – У батька на хаті познаходив .. Буде, Олексо, і музей (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)