показник
ПОКА́ЗНИК, а, ч.
1. Свідчення, доказ, ознака чого-небудь.
Ця половинчаста заява правила за показник нового зламу .. на нашу користь (І. Кулик);
Певним показником зрілості й зростання сучасної фольклористики є поява історіографічних праць, розробка питань історії й методології науки про народну творчість (з наук. літ.);
Повнота асортименту – один з найважливіших показників культури торгівлі (з газ.).
2. перев. мн. Наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь.
Кожного дня Ляшенко старанно виписував на дошку показників дані про роботу бригад (Ю. Збанацький);
Овсій Колода звіряв показники своєї бригади з річним звітом, що його підготував Заруба (В. Кучер);
Спортивні показники;
// Дані, які свідчать про кількість чого-небудь.
Показник вмісту вуглецю в сталях покладено в принцип класифікації сталей і їх маркувавання (з навч. літ.).
3. рідко. Те саме, що пока́жчик 1.
В цьому місці стояв стовп, показник кілометрів (М. Трублаїні);
Поблизу окопу на дорозі стовп з прибитою на ньому дощечкою – показником німецькою мовою (О. Корнійчук).
△ (1) Об'єкти́вні показники́, мед. – показники хвороби, які виражаються у зовнішніх виявах (на противагу суб'єктивним відчуттям хворого);
(2) Орбі́тний показни́к – відношення висоти орбіти ока, помноженої на сто, до її ширини.
Орбітний показник використовується для характеристики відмінностей в будові лицевого скелета при порівнянні людських рас (з наук. літ.);
(3) Пока́зник сте́пеня, мат. – цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз.
Піднесення до степеня – є окремий випадок множення, коли перемножається кілька однакових співмножників. Добуток таких співмножників називається степенем, а число їх – показником степеня (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)