Словник української мови у 20 томах

поклад

ПО́КЛАД¹, у, ч. (мн. по́клади, ів).

1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин.

Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (з наук. літ.);

На шляху прохідників дедалі частіше траплялись то червонуваті, то синюваті нашарування, і маркшейдери запевняли, що незабаром відкриється багатющий поклад (Д. Ткач).

2. перен. Великий запас, зосередження чого-небудь.

І раптом Потьє знайшов у собі невичерпні поклади бадьорості й віру в перемогу (Н. Рибак);

Безмежні були в Танцюри поклади молодечого оптимізму (Ю. Шовкопляс).

3. розм. Те саме, що послі́д¹.

ПО́КЛАД², у, ч.

Звичайне або зроблене з крейди, дерева і т. ін. яйце, яке кладеться в певному місці, щоб курка там неслася.

Сяде курка й без покладу (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поклад — По́клад: — палуба [25]  Словник з творів Івана Франка
  2. Поклад — По́клад прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
  3. поклад — див. яйце  Словник синонімів Вусика
  4. поклад — I -у, ч. (мн. поклади, -ів). 1》 геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. 2》 перен. Великий запас, зосередження чого-небудь. 3》 розм. Те саме, що послід. II -у, ч. Звичайне або зроблене з крейди, дерева і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поклад — Залягання корисних копалин у вигляді шару, обмеженого паралельними поверхнями: нижньою, т.зв. підошвою, і верхньою, т.зв. покрівлею.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. поклад — РОДО́ВИЩЕ (скупчення корисних копалин), ПО́КЛАД перев. мн., ЗЛО́ЖИЩЕ розм. Із рюкзака гранчасту скалку сизу бере геолога рука: — Це, знаєте, залізо. Знайшли родовище (І. Гончаренко); — Ми вивчали Синє море з погляду геологічного.  Словник синонімів української мови
  7. поклад — По́клад, -ду; -лади, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поклад — ПО́КЛАД¹, у, ч. (мн. по́клади, ів). 1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (Геол. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  9. поклад — Поклад, -ду м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ.  Словник української мови Грінченка