поклад
ПО́КЛАД¹, у, ч. (мн. по́клади, ів).
1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин.
Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (з наук. літ.);
На шляху прохідників дедалі частіше траплялись то червонуваті, то синюваті нашарування, і маркшейдери запевняли, що незабаром відкриється багатющий поклад (Д. Ткач).
2. перен. Великий запас, зосередження чого-небудь.
І раптом Потьє знайшов у собі невичерпні поклади бадьорості й віру в перемогу (Н. Рибак);
Безмежні були в Танцюри поклади молодечого оптимізму (Ю. Шовкопляс).
3. розм. Те саме, що послі́д¹.
ПО́КЛАД², у, ч.
Звичайне або зроблене з крейди, дерева і т. ін. яйце, яке кладеться в певному місці, щоб курка там неслася.
Сяде курка й без покладу (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)