покликнути
ПОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., кого і без прям. дод.
Однокр. до поклика́ти.
– Я чула, як ти про мене розпитував, от я й прийшла до тебе. Ти радий? – Радий, дуже радий! – покликнув Павлусь і простяг до неї обидві руки (Леся Українка);
– Марусю! – покликну. – Се ти? Тая покірлива?.. (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)