поклін

ПОКЛІ́Н, ПОКЛО́Н, ло́ну, ч.

1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.).

Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони (А. Кримський);

Амангельди підвівся йому назустріч, відповів на поклон (О. Десняк).

2. Вітання, найкращі побажання, які передають кому-небудь у листі або через когось; привіт.

Міцно і щиро стискаю Вашу руку. Вашій мамі низенький поклін від мене (Леся Українка);

[Шахтар:] Прощай, Кузьма .. Пітерцям від нас поклін (О. Корнійчук);

Сестра восени пішла додому на Полтавщину, а він, передавши нею поклони матері та злиденний свій заробіток, .. зостався ще на одну весну в степах (О. Гончар).

3. заст., розм. Принижене прохання.

– Та я ж осе до нашого пана з поклоном. Будь ласка, паночку, зарятуйте... Дайте капельок (Панас Мирний).

4. розм. Вітання з подарунком.

А він їй поклін дає, коня вороного, вона йому поклін дає, хусточку шовкову (П. Чубинський);

– Що ж, тіточко, як великому панові доведеться, що йому на поклон понести? (Г. Квітка-Основ'яненко).

Дозе́мний (земни́й, низьки́й і т. ін.) уклі́н (поклі́н) див. уклі́н;

Іти́ (ї́хати, бі́гти і т. ін.) / піти́ (пої́хати, побі́гти і т. ін.) з покло́ном (на поклі́н) див. іти́;

Сла́ти (посила́ти, передава́ти, перека́зувати, присила́ти) / посла́ти (переда́ти, переказа́ти, присла́ти) віта́ння (приві́т, поклі́н і т. ін.) див. сла́ти¹.

◇ Би́ти / вда́рити покло́ни див. би́ти;

Віддава́ти (відва́жувати, кла́сти заст. поклада́ти, склада́ти) / відда́ти (відва́жити, скла́сти) [земни́й (низьки́й, поясни́й)] поклі́н (уклі́н) див. віддава́ти;

Поби́ти покло́ни див. поби́ти;

Покла́сти покло́ни (поклі́н) див. покла́сти¹;

Положи́ти покло́ни (поклі́н) див. положи́ти;

(1) Поясни́й поклі́н – нахиляння верхньої частини тулуба, при якому простягнута рука торкається землі.

Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. поклін — поклі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поклін — Уклін; П. вітання, привіт; ФР. прохання <н. прийти з поклоном>.  Словник синонімів Караванського
3. поклін — І рідко уклін Літургійний жест — схилення голови чи тулуба, яке переважно супроводжують хресним знаменням; заст. метанія  Словник церковно-обрядової термінології
4. поклін — див. звістка  Словник синонімів Вусика
5. поклін — [поукл’ін] поклону, м. (на) поклон'і, мн. поклоние, поклон'іў  Орфоепічний словник української мови
6. поклін — -лону, ч. 1》 Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Віддати поклін. 2》 Вітання, найкращі побажання, що їх передають кому-небудь у листі або через когось; привіт. 3》 заст., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. поклін — Уклін, схил, див. уклон  Словник чужослів Павло Штепа
8. поклін — Низький поклін, не ломить колін. Поклін не приносить шкоди. Ввічливість не пошкодить нікому. Ти ще скажеш: Прийдімо поклонімся. Ти ще прийдеш до мене з поклоном.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. поклін — віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися.  Фразеологічний словник української мови
10. поклін — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах.  Словник синонімів української мови
11. поклін — Поклі́н, -кло́ну; -кло́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. поклін — ПОКЛІ́Н, ПОКЛО́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони (Крим.  Словник української мови в 11 томах