поколихати

ПОКОЛИХА́ТИ, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиха́ю, поколиха́єш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Колихати якийсь час.

Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт (Леся Українка);

Поколихають мене Адріатики води суворі, – Буду благати не раз я бурепінних богів (М. Зеров);

– Нічого, Свириде, прийдеш поколихати дитя, – заспокоює його Марійка (М. Стельмах).

2. Змусити колихатися; захитати.

Великан упав, Об землю вдаривсь головою І кріпость всю поколихав (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. поколихати — поколиха́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поколихати — поколишу, поколишеш і рідко поколихаю, поколихаєш, док., перех. і неперех. 1》 Колихати якийсь час. 2》 Змусити колихатися; захитати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поколихати — ПОКОЛИХА́ТИ, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиха́ю, поколиха́єш, док., перех. і неперех. 1. Колихати якийсь час. Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. поколихати — Поколихати, -хаю, (-шу), -єш (-шеш) гл. Поколыхать, покачать. Од кулішу ніг не поколишу. Ном. № 12323. Ой нехай мої шитії рукава буйний вітер да поколише. Чуб. V. 605.  Словник української мови Грінченка