покрай

ПОКРА́Й, прийм., з род. в.

Понад краєм, понад краями; скраю.

Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Т. Шевченко);

Покрай лісу таємничо біліють стовбури осик та берез (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. покрай — покра́й прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. покрай — прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покрай — ПОКРА́Й, прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю. Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Шевч., І, 1963, 249); Покрай лісу таємничо біліють стовбури осик та берез (Л. Укр., III, 1952, 213).  Словник української мови в 11 томах