покріпитися

ПОКРІПИ́ТИСЯ¹, плю́ся, пи́шся; мн. покріпля́ться; док.

Кріпитися якийсь час.

– Півроку, – думає Пріська, прилягаючи спочити, коли пішли Карпо й Одарка. – Уже ж поб'юся, покріплюся того півроку... (Панас Мирний);

– Покріпись, голубчику, а там стане легше, – мовив тепло Посунський (Г. Коцюба).

ПОКРІПИ́ТИСЯ² див. покрі́плюватися.

Значення в інших словниках

1. покріпитися — покріпи́тися 1 дієслово доконаного виду кріпитися якийсь час покріпи́тися 2 дієслово доконаного виду підкріпитися  Орфографічний словник української мови
2. покріпитися — (їжею) під'їсти, попоїсти, підживитися, перехопити, підзаправитися.  Словник синонімів Караванського
3. покріпитися — I -іплюся, -іпишся; мн. покріпляться; док. Кріпитися якийсь час. II див. покріплюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покріпитися — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. покріпитися — ПОКРІПИ́ТИСЯ¹, плю́ся, пи́шся; мн. покріпля́ться; док. Кріпитися якийсь час. — Півроку, — думає Пріська, прилягаючи спочити, коли пішли Карпо й Одарка.  Словник української мови в 11 томах
6. покріпитися — Покріплятися, -ля́юся, -єшся сов. в. покріпитися, -плю́ся, -пишся, гл. Подкрѣпляться, подкрѣпиться. Покрепився, як собака мухою. Ном. № 4763.  Словник української мови Грінченка