полик
ПОЛИ́К, а́, ч., діал.
Верхня частина рукава сорочки.
В жіночій сорочці вишивали полики, підопліччя, чохли, поділ (з наук. літ.);
[Оксана:] Поки паламар збереться ударити в дзвін, то я й полика дошию (М. Кропивницький);
За день Христина встигла стовкти мак і збити олію, роздерти на жорнах миску .. гречки і вишити зо дві квітки на поликах (М. Стельмах);
// Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т. ін.
Вишивка на жіночих сорочках розташовувалась на рукавах двома рядами. Верхній ряд – полик – мав ширину 10–15 см (з наук. літ.);
І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала [дівчина]. Із поликами рушничок В зелені свята обіцяла (С. Руданський).
ПО́ЛИК, а, ч.
Зменш. до піл.
Біля полика, на якому він лежав, сиділа незнайома чорнява молодиця (Яків Баш);
На полику спить старший син Сандер (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)