полуднати

ПОЛУ́ДНАТИ, аю, аєш, ПОЛУ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок.

Приймати їжу в проміжок часу між обідом і вечерею.

Косить бідний [циган], косить, А господар полуднати Цигана не просить (С. Руданський);

От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів (Л. Глібов);

І гость [гість] і господар з господинею все полуднували, поки не поспіла вечеря (І. Нечуй-Левицький);

– Давайте вже полуднувать чи що! – Який там полудень! Вечеряти вже пора, – одказував батько (О. Довженко);

Христина знає, чого боїться з кимсь полуднати тітка Василина; замість хліба у неї лежать якісь чорні із зілля млинці, а з якого – ніхто не знає (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. полуднати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
2. полуднати — -аю, -аєш, недок. Приймати їжу в проміжок часу між обідом і вечерею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полуднати — полу́днати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. полуднати — ПЕРЕКУСИ́ТИ що, чого і без додатка, розм. (з'їсти трохи, нашвидку), ПЕРЕХОПИ́ТИ чого і без додатка, розм.; ПІД'ЇСТИ розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., ПЕРЕХАМНУТИ перев. без додатка, фам. (трохи поїсти); ПЕРЕСНІ́ДАТИ розм., ПІДСНІ́ДАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. полуднати — ПОЛУ́ДНАТИ, аю, аєш, недок. Приймати їжу в проміжок часу між обідом і вечерею. Косить бідний [циган], косить, А господар полуднати Цигана не просить (Рудан., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. полуднати — Полу́днати, -наю, -єш гл. Полдничать. Сядеш, мати, полуднати, — ні з ким розмовляти. Мет. 224.  Словник української мови Грінченка