полукіпок
ПОЛУ́КІПОК, пка, ч.
30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Привиділась Хариті вижата нива, а на ній стоять полукіпки і блищать проти сонця, як золоті (М. Коцюбинський);
Вдалині рясніли .. Полукіпки важучої пшениці (М. Рильський);
Колись .. жнива тривали ціле літо. Зжатий чи скошений хліб здебільшого в'язали в снопи, складали у п'ятки (5 снопів), полукіпки (30 снопів) та копи (60 снопів) (з наук. літ.);
* Образно. Чоловік .. скидає шапку, і огнистий полукіпок вогкого волосся сиплеться йому на очі й потилицю (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)