полупитися

ПОЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. полу́пляться; док., розм.

1. Облупитися у багатьох місцях.

Комора побита зимньою негодою.., полупилася (Панас Мирний);

Тепер ясно було видно, що танк горів – на ньому полупилася фарба (Л. Первомайський);

Смутний, худий, загорів [парубок], ніс полупився (А. Тесленко).

2. Вилупитися з яєць (про багатьох пташенят).

Значення в інших словниках

1. полупитися — -лупиться; мн. полупляться; док., розм. 1》 Облупитись у багатьох місцях. 2》 Вилупитися з яєць (про багатьох пташенят).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полупитися — полупи́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полупитися — ПОЛУПИ́ТИСЯ, лу́питься; мн. полу́пляться; док., розм. 1. Облупитися у багатьох місцях. Комора побита зимньою негодою.., полупилася (Мирний, III, 1954, 101); Тепер ясно було видно, що танк горів — на ньому полупилася фарба (Перв.  Словник української мови в 11 томах
4. полупитися — Полупитися, -плю́ся, -пишся гл. Облупиться. Комори, побита зімньою негодою, пошпугована весняними дощами, полупилася. Мир. Пов. II. 79. Порепалась і полупилась кожа. К. Іов. 16.  Словник української мови Грінченка