поляна
ПОЛЯ́НА, и, ж.
Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу.
Підеш погулять, то аж дух радується: кругом острова верболіз.., а там починаються вже товсті .. дерева, що оточують зелену поляну (О. Стороженко);
Софія облюбувала стару березу, що росла на невеликій поляні, вкритій густою травою та квітами (А. Шиян);
* У порівн. Корсетка [Христі] чорніла, а ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками, мов поляна серед лісу (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)