Словник української мови у 20 томах

політехніка

ПОЛІТЕ́ХНІКА, и, ж., розм.

Політехнічний інститут чи політехнікум.

В той час [у 1873 р.] зібралось кілька русинів-галичан у Цюріху, де вони вчились у політехніці (М. Драгоманов).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. політехніка — політе́хніка іменник жіночого роду політехнічний інститут  Орфографічний словник української мови
  2. політехніка — Багатопрофільна вища технічна академічна школа; перша вища технічна школа виникла 1794 в Парижі (Ecole Politechnique), 1815 у Відні перша п. з вел. кількістю відділень, з розширеним інженерним навчанням.  Універсальний словник-енциклопедія
  3. політехніка — Політе́хніка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. політехніка — ПОЛІТЕ́ХНІКА, и, ж., розм., заст. Політехнічний інститут чи політехнікум. В той час [у 1873 р.] зібралось кілька русинів-галичан у Цюріху, де вони вчились у політехніці (Драг., II, 1970, 182).  Словник української мови в 11 томах