помарити

ПОМА́РИТИ, рю, риш, док.

Марити якийсь час.

Походе [походить].., помарить, подумає [Вова], що йому неодмінно пора вже зійтися з освіченими тутешніми людьми (С. Васильченко);

Коли .. Зневірений неправдою людською, Бажаю я й жахаюсь небуття Під тяжкою смертельною нудьгою, – Тоді іду помарить край ставка (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. помарити — пома́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помарити — ПОМА́РИТИ, рю, риш, док. Марити якийсь час. Походе [Вова] по своїй самотній кімнаті, помарить, подумає, що йому неодмінно пора вже зійтися з освіченими тутешніми людьми (Вас.  Словник української мови в 11 томах
3. помарити — Помарити, -рю, -риш гл. Помечтать. Левиц. І. 291.  Словник української мови Грінченка