поминки
ПО́МИНКИ, нок, ПО́МИНИ, ів, мн., кому, по кому і без дод.
Обрядовий обід за упокій померлого після похорону або в день річниці його смерті.
У хаті Гайворонів порядкували старі бабусі, щось смажили і варили, сусіди зносили, хто що міг, – на поминки (М. Зарудний);
Трудно п'ється [горілка] на похороні чи поминках (М. Стельмах);
Тепер вона певна була, що Макар щось прирозумів, що поминки по Тетяні будуть до діла (Л. Яновська);
// Такий обід, супроводжуваний молитвами за упокій померлого.
Тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа ряди-в-годи лизне! (П. Гулак-Артемовський);
Було там усього, були там добрі помини нашому Тихонові (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)