помолотити

ПОМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що і без дод.

1. Док. до молоти́ти.

– Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте?! (М. Томчаній).

2. Молотити якийсь час.

Він обіцяв їй полагодити оборіг, скосити сіно і кілька днів помолотив би жита (С. Чорнобривець).

3. перен., розм. Побити у багатьох місцях.

У голові шуміло, кістки нили, наче все тіло хтось .. помолотив кийками (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. помолотити — помолоти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помолотити — -очу, -отиш, док., перех. і без додатка. 1》 Док. до молотити. 2》 Молотити якийсь час. 3》 перен., розм. Побити у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помолотити — моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!...  Фразеологічний словник української мови
4. помолотити — МОЛОТИ́ТИ (вибивати зерно з колосся, волоття, стручків тощо), ПРОМОЛО́ЧУВАТИ, РОЗМОЛО́ЧУВАТИ (розбиваючи, подрібнюючи); ГАРМА́НИТИ заст., ГАРМАНУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. помолотити — ПОМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. і без додатка. 1. Док. до молоти́ти. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте?! (Томч., Жменяки, 1964, 209). 2. Молотити якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
6. помолотити — Помолотити, -лочу, -тиш гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю. Чуб. V. 1144.  Словник української мови Грінченка