помотати

ПОМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Змотати (у 1 знач.) все або багато чого-небудь.

– Що ж ти з ними [починками] думаєш робити? – спитала мати. – Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки (І. Нечуй-Левицький).

2. чим, розм. Хитнути кілька разів; хитати якийсь час.

Подививсь-подививсь [Демко], помотав головою та й каже: – А що се вам за іграшки далися? (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. помотати — помота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помотати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Змотати (у 1 знач.) все чи багато чого-небудь. 2》 неперех., розм. Хитнути кілька разів; хитати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помотати — ПОМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Змотати (у 1 знач.) все або багато чого-небудь. — Що ж ти з ними [починками] думаєш робити? — спитала мати. — Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296). 2. неперех.  Словник української мови в 11 томах
4. помотати — Помота́ти, -та́ю, -єш гл. Смотать (во множествѣ). На тобі на дві мички прядіва, щоб ти і зом'яла, і спряла й помотала. Рудч. Ск. II. 44.  Словник української мови Грінченка