помочити

ПОМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що.

1. Док. до мочи́ти.

Переплив Дунай І чобіток не помочив, Знати козака, Що до дівчини ходив (з народної пісні);

Дядя Гриша .. помочив ганчірочку й викрутив її (А. Головко);

Нагилив [Яків] шкур, помочив їх, ото вже чинити (Панас Мирний).

2. Намочити всіх або багатьох, все або багато чого-небудь; понамочувати.

– Чом же ти не забрала та не помочила всіх сорочок? – спитала мати (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. помочити — помочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помочити — -мочу, -мочиш, док., перех. 1》 Док. до мочити. 2》 Намочити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь; понамочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помочити — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. помочити — ПОМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. 1. Док. до мочи́ти. Переплив Дунай І чобіток не помочив, Знати козака, Що до дівчини ходив (Укр.. лір. пісні, 1958, 125); Дядя Гриша..  Словник української мови в 11 томах
5. помочити — Помочи́ти, -чу́, -чиш гл. Замочить, помочить. Дощ помочить. Рудч. Ск. І. 170. Скочила, перескочила та хвостик помочила. Ном. № 9878.  Словник української мови Грінченка