помуляти

ПОМУ́ЛЯТИ, яю, яєш і рідко ПОМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що і без дод.

1. Намуляти (див. наму́лювати²) у багатьох місцях.

2. Муляти (у 1 знач.) якийсь час.

3. перен., розм. Муляти (у 2 знач.) якийсь час.

– Я, панотче, заради ґречності, познайомив би вас з оцим дуже достойним чоловіком, але хай невідомість помуляє вашу душу (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. помуляти — пому́ляти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. помуляти — -яю, -яєш, рідко помулити, -лю, -лиш, док., перех. і без додатка. 1》 Намуляти (див. намуляти II) у багатьох місцях. 2》 Муляти (у 1 знач.) якийсь час. 3》 перен., розм. Муляти (у 2 знач.) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помуляти — ПОМУ́ЛЯТИ, яю, яєш, рідко ПОМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка. 1. Намуляти ( див. наму́ляти²) у багатьох місцях. 2. Муляти (у 1 знач.) якийсь час. 3. перен., розм. Муляти (у 2 знач.) якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
4. помуляти — Пому́ляти, -ляю, -єш гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. І. 53.  Словник української мови Грінченка