пом'якшати
ПОМ'Я́КШАТИ, аю, аєш, док.
1. Стати м'якшим, утратити твердість.
Вова віддав перевагу перестиглій шипшині, що пом'якшала після приморозку (М. Трублаїні);
– Кам'яну голову хоч об мур товчи – не пом'якшає (Григорій Тютюнник).
2. перен. Стати менш суворим, поступливішим, добрішим.
То, бувало, і сердитий прийде: тільки поїв – уже й пом'якшав (Панас Мирний);
Побачивши, що ми притягли корм для кіз та кролів, бабуся враз пом'якшала (Ю. Збанацький);
// Стати лагіднішим, привітнішим.
Голос його пом'якшав і з-під крислатих, лютих брів глянули добрячі, ласкаві очі (Ю. Смолич);
Обличчя його одразу пом'якшало, очі потепліли (В. Кучер);
// Перестати чинити опір, боротися, змагатися.
– Ми посадимо їх [дівчат] спершу у холодну .. Яка б уперта не була, як поповодять так до півночі, – пом'якшає! (С. Васильченко).
3. Стати помірнішим (про погоду, клімат і т. ін.).
На той час мороз пом'якшав, але дув чотирибальний вітер (М. Трублаїні).
4. перен. Стати приємнішим для ока, слуху; стати менш різким.
Пом'якшали кольори фарб.
Словник української мови (СУМ-20)