понабиратися

ПОНАБИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, а́ється, док.

1. Зібратися в якому-небудь місці, з'явитися десь, звідкись (про багатьох).

О, де ви такі розумні й понабирались (Номис);

Де й купці понабирались?!.. Бачать, що п'яниця, що він не при собі, за три шаги віддасть (Ганна Барвінок);

– А киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? (І. Нечуй-Левицький).

2. чого, розм. Набути чогось небажаного (хвороби, паразитів і т. ін. – про багатьох).

– Де це ви понабирались такого кашлю? Може, хто одчинив вікно ввечері? – бідкався Воздвиженський (І. Нечуй-Левицький);

// Перейняти що-небудь негативне у когось (про багатьох).

– І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? (І. Нечуй-Левицький).

3. розм. Напившись алкогольних напоїв, сп'яніти (про багатьох).

Деякі понабирались, Що й додому не добрались; Між такими був і я, Каюсь, братія моя (І. Манжура).

Значення в інших словниках

1. понабиратися — понабира́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабиратися — -аємося, -аєтеся, -ається, док., 1》 Зібратися, скупчитися в якому-небудь місці, з'явитися десь (про багатьох). 2》 чого, розм. Набути чогось небажаного (хвороби, паразитів і т. ін. – про багатьох). || Перейняти що-небудь негативне у когось (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понабиратися — ПОНАБИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, а́ється, док., 1. Зібратися, скупчитися в якому-небудь місці, з’явитися десь (про багатьох). О, де ви такі розумні й понабирались (Номис, 1864, № 6219); Де й купці понабирались?!..  Словник української мови в 11 томах